Полі на ринку

Берта дотримує слова. О дев'ятій ранку вона вже стукає в зелені двері, кошик у лапі, і до площі, де щосуботи відкривається ринок, вони йдуть разом. Вулиця пахне апельсинами і свіжим хлібом. «Доброго ранку!» лунає біля першого прилавка, і весь ряд навісів наче відповідає водночас.

На фруктовому прилавку коза в смугастому фартуху складає яблука в ідеальну піраміду. Полі показує на щось зелене й колюче. «Що це? Такий фрукт бачу вперше.» Коза сміється, відрізає тонку скибочку і простягає. Так Полі дізнається, що в цьому кварталі спершу куштують, а вирішують потім. «Мені два яблука і одне ось це, скуштувати.»

«Скільки все разом?» Коза називає ціну, Берта киває, що ціна чесна, і монети лягають у долоню одна за одною, і кожне число звучить із гордістю. «Пакет, будь ласка. Мені все це нести додому.» Дорогою назад, із пакетом, що гойдається під крилом, Полі вирішує: ринок стане суботньою звичкою. Є уроки, які на смак кращі, ніж на слух.