Полі знайомиться із сусідкою

Того ранку, коли Полі з'являється на Дубовій вулиці, увесь квартал пахне свіжим хлібом. Дві валізи лишаються біля зелених дверей, а першій же сусідці, яка трапляється на очі, дістається привітання: величезна ведмедиця поливає свою герань. «Вітаю! Мене звати Полі. Я тут із самого ранку.»

Ведмедиця витирає лапи об фартух і усміхається. «Я Берта. Живу тут двадцять років.» Біля огорожі розмова триває довго: звідки Полі, чим займається і чому саме ця вулиця. «Я викладаю мови», пояснює Полі. «Працюю з дому, тож бачитися будемо часто.»

Коли сонце піднімається високо, Берта показує на площу в кінці вулиці. «Завтра ринок. Якщо хочете, покажу, де я купую фрукти.» Полі погоджується одразу. «Дуже приємно, Берто. До зустрічі!» І, заходячи в новий дім, Полі думає, що вивчити імена сусідів, мабуть, найкращий можливий початок.